Контактна інформація
Починати з нами
Додати до улюблених сайтів
Jey

Вхід/вихід
Новини і огляди: львівські | фестивалі | люди | ексклюзив | шоу-бізнес | кіно | ще новини | Всі новини rss каналом
Nota Bene: на каві | ця.людина | місце.події | варто знати | хтоЄхто | АРТ-довідка
Народна творчість: література | фотогалерея | афіша
Блоги: Ганна Вдруг | kanifol | kasanok | Максим Колиба | Андрій Стрехалюк | Олександра Личак | Маріанна Піцишин

Новини:
 
  місце.події

Вісім днів Театру

Милі мої, якщо ви перебували у Львові з 16 до 23 вересня і не відвідали жодної вистави, привезеної на Третій міжнародний фестиваль "Театр. Метод і практика: Альма Матер", ви можете сміливо впадати в депресію. Бо ви пів життя пропустили. Я натомість в депресію не впадатиму, бо всюди була і все бачила. І щоб ваш оцей смуток розвіяти, усе розкажу і навіть покажу...

фоторепортаж з фестивалю тут >>>

Як відомо, цьогоріч Львівський академічний театр імені Леся Курбаса святкує своє 20-ліття, а разом з тим 120 років з дня народження Леся Курбаса. Власне, цим двом подіям і було присвячено фестиваль. Окрім театру Курбаса, до організації долучилися управління культури та туризму Львівської міської ради і аналогічне управління аналогічної обласної ради.



У фестивалі взяло участь восьмеро колективів-учасників, серед яких двоє з-за кордону: театральна лабораторія "Lalish" з австрійського Відня та Мар'яна Садовська з гуртом "Borderland" з Німеччини.

Організатори, щоправда, кажуть, що планували запросити до Львова набагато більше творчих людей. "Коли на початку року український уряд заявив, що 2007 оголошено роком Леся Курбаса, ми зраділи, - каже актор театру Курбаса Олег Стефан. - Нам, власне, пообіцяли гарне фінансування з цієї нагоди. Тому плани ми будували грандіозні. Хотіли запросити навіть російського генія Анатолія Васільєва. Однак..."

Однак плани доводилося кілька разів змінювати, бо фінанси співали романси. І в результаті маємо те, що маємо. А маємо не так вже й мало:)

На вистави глядачі пробиралися за квитками і запрошеннями, по знайомству і підбираючи комбінації, щоб розблокувати кодовий замок на службовому вході. Хто хотів, побачив все.



Одразу зауважу, що крім святкової частини (тобто вистав та концертів), була ще й частина робоча. Мова йде про майстер-класи, тренінги, презентації, покази фільмів тощо. Власне, часом цю частину можна було назвати навіть основною. Участь у "робочих" заходах брали в основному студенти актори, при чому, не тільки львівські, а ще й харківські, сімферопольські, донецькі та інші, з якими я не встигла познайомитися:)

Ну що... А тепер, власне, про мої власні суб'єктивні та необгрунтовані враження.

Відкривав фестиваль київський "Театр маріонеток", що представив свою виставу "Макбет" за творами Вільяма Шекспіра. Цікаво, що власне маріонетки з'являються у виставі лише епізодично. Усе інше на сцені виконують живі-живісінькі актори. Це перша робота "Театру маріонеток", де режисер Михайло Яремчук так сміливо вивів акторів "з-за лаштунків".

У виставі, як виявилося потім у "кулуарних розмовах" (хоча я й відчувала це інтуїтивно), немає Макбета як такого. Є лише актор, що відтворює його внутрішній світ, напрямки думок, переживання та емоції. У прес-релізі до цієї вистави, як на мене, дуже влучно вказано, що: "За версією театру, він не конкретна людина, а соціальне явище, яке грають усі персонажі одночасно: кожен з них є відтворенням однієї з його іпостасей. Досліджується шлях від зародження страшної, руйнівної ідеї, через її втілення, до падіння в безодню".

Сценографія справді вражаюча - я б такого і за рік не витворила. Гра акторів також справила приємне враження. Однак після вистави чогось у голові крутилося питання: "А до чого все це?" Мені, до прикладу, не вдалося відчути мети цієї вистави. І жодних крапок над жодними "і" я не розставила...

Другого дня глядачів тішили вже рідні-рідні курбасівці однією зі своїх візитних карток - виставою "Наркіс" за творами Григорія Сковороди. Зрозуміло викладений складний сковородівський текст, духовні наспіви, актори і, безсумнівно, сценографія... Словом, я після "Наркіса" вийшла вся така задумлива і відчувала всередині себе якусь духовну пружинку - вкотре захотілося жити. За що і дякую.

А далі був "Дах". Тут я могла б далі не писати. Бо людям, котрі знають що таке театр "Дах", вистачить і першого речення у цьому абзаці. Але моя журналістсько-театрознавча природа змушує хоча б кількома словами (якщо не кількома абзацами) прокоментувати те, що діялося у приміщенні Львівського академічного театру імені Леся Курбаса третього дня фестивалю...

Перше враження - дахівців у Львові люблять. За підрахунками деяких фахівців, у залі, котрий розраховано на 85 комерційних місць (місць за квиточками, тобто), вмістилося щойнаменше 200 осіб. Спочатку глядачі зайняли місця на сидіннях, потім інші глядачі повсідалися на підлогу перед першим рядом, ще інші глядачі почали окуповувати балконні ніші, залишивши вільним лише один портал. До слова, з балкону люди звисали виноградними гронами. А що ви хочете? На "Дах" хотіли потрапити усі!

Молоді і гарні дахівці презентували на фестивалі виставу Кліма "Театр сміху і гріху, Любовний вертеп або Український декамерон". Ух! І що це було! Словом, було гарно. Бо поєднання творчої енергії молодих акторів, ідеально влучного тексту Кліма і геніальної режисерської роботи Влада Троїцького не можуть народити чогось пересічного. Мені особисто здавалося, що навіть підлога ожила, підспівувала, підтанцьовувала і підшіптувала... Любов у такій багатоспектровості мені ще ніколи не показували.

Четвертого дня у театрі Курбаса співали неіснуючою мовою. Тобто існуючою, але неіснуючою. Ой... Чогось я заплуталася. Ще раз: четвертого дня у театрі Курбаса співали існуючою мовою, котра, однак, не має вербального вираження - лише енергетичне. Ось! Приблизно так.



Мова йде про австрійську театральну лабораторію "Lalish" з Відня. І хоча це явище приїхало до Львова з Відня, насправді Шамаль Амін і Нігар Хасіб не австрійці. Вони курди. Вони загадкові, дивовижні, чесні і світлі.

На фестивалі "Lalish" представили свій проект "Без тіні". Не знаю, наскільки мені вдалося осягнути те, що відбувалося на сцені, однак спробую зробити якісь свої висновки. По-перше, співи неіснуючою мовою - це спосіб передачі вражень, емоцій, почуттів, бажань і побажань через фізику і голос (саме голос, а не мову). По-друге, слід наголосити на тому, що на сцені відбувалася (і щоразу відбувається) імпровізація - малюнки борошном, розбиті шматочки цукру, розкиданий льон. І дуже гарно, коли ти ловиш себе на тому, що тобі вдається чути, про що співають ці дивовижні люди.

Одразу після курдів глядачі передислокувалися з театру Курбаса до ТЮГу, де свою виставу "Смерть-сон" за мотивами шекспірівського "Гамлета" представляв Берегівський угорський національний театр ім. Дюли Іййеша. Режисером цього театрального твору став все той же дахівський керівник Влад Троїцький. Між іншим, "Смерть-сон" увійшла до десятки найкращих вистав Угорщини минулого року. На щастя, усі львівські глядачі, котрі хотіли побачити цього учасника ТОР-10 на власні очі, побачили:)

"Гомер такого не писав!" - почула я від одного знайомого ввечері п'ятого дня фестивалю. Це такий висновок після вистави "Одісея" Київського національного центру театральних мистецтв імені Леся Курбаса.

Гомер справді не писав такого. У виставі використано мінімум тексту. І навіть якщо десь і були оці текстові вставки, то використовували їх радше для доповнення, ніж для повідомлення. Не було тексту, зате була пластика. І яка! Троє акторів рухалися по сцені граційно і при цьому чітко, синхронно навіть тоді, коли стояли спинами одне до одного. З декорацій та реквізиту - три відра, мотуз та пісок з глиною.

Дивлячись на це дійство, справді відчуваєш, що режисер Олександр Білозуб хотів показати не тільки повернення додому, але й повернення до самого себе. На мою суб'єктивну думку, йому це вдалося.

А ще актор Андрій Водичев (він, до речі, і у львівському театру Курбаса грає) був у білих контактних лінзах. І це найнеперевершеніший Гомер зі всіх Гомерів, яких я знаю!

Шостого дня свою виставу "Річард після Річарда" презентував львівський "Театр у кошику". Одразу скажу, що назва цієї театральної майстерні не випадкова. Справа в тому, що весь реквізити і всі декорації вистави можна помістити до одного кошика. Щоправда, судячи з усього, незабаром їм довдеться придбати собі чималенького кошика:)

Суть вистави полягає в описі подій, що відбувалися після історичних хронік, зафіксованих Шекспіром. Спосіб трактування цих подій, що його обрали режисерка Ірина Волицька та акторка Лідія Данильчук, - доволі своєрідний. Ножі, капуста, чоловічий одяг і купа чи то пристрасті, чи екпресії, чи агресії, чи усвідомлення безвиході. Вистава була гарною, такою, котра запам'ятовується. Однак це була єдина вистава на фестивалі, після якої я могла говорити. Шкода.

Після "Театру у кошику" виступала Мар'яна Садовська та її німецький гурт "Borderland". Якщо коротко, то такої правди і щирості на сцені театру Заньковецької я ніколи не бачила. Садовська виконує пісні, привезені з експедицій селами України. І співає вона їх так правдиво, нача сама переживала кожну описану історію. Я просто плакала весь концерт. А зі мною плакав весь зал. І дуже шкода, що на українських таблоїдах Садовську називають "маловідомою в Україні українською співачкою". Побільше б нам таких "маловідомих"...

Два останні дні фестивалю були відпрацьовані акторами Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Вони представили дві свої вистави: "Ma-Na Hat-Ta" за Інгеборг Бахман та "Чекаючи на Годо" за Семюелем Беккетом. Про ці вистави я багато говорити не буду, бо про них й без того можна почитати у рубриці "весьТеатр". Скажу лише, що курбасівці просто вкотре потішили, вкотре викликали сльози і вкотре дали тонни з дві натхнення і життєвих сил. Дякую щиро!

Ну ось... Ось, наче, і все. На закінчення лише скажу, що помітила я під час фестивалю цікаву тенденцію - використання капусти. Її використовувала майже половина колективів-учасників. Дахівці нею смакували, Лідія Данильчук з "Театру у кошику" шинкувала її з космічною швидкістю, а Денис Соколов та Артем Мануйлов у виставі "Ma-Na Hat-Ta" з допомогою капусти показали історію кохання Орфея та Еврідіки. Універсальний овоч, скажу я вам, ця капуста! :)) Але не об тім печаль...

естетичне задоволення отримувала Ганна Вдруг, JeyArt

Додано - 27-09-2007

Додати коментар

 
Блоги
львівські:
¤До Львова везуть Контрабас
¤Афіша Львівської філармонії на березень
¤Лінія втечі тішить новим трибютом. Тепер The Prodigy

фестивалі:
¤Ударимо автопробігом по безкнижжю і нехлюйству
¤В березні у Львові буде дуже солодко
¤Ані Лорак їде на фестиваль «На зустріч Мрії»

ексклюзив:
¤Український фотокор став лауреатом World Press Photo
¤Українські Вечорниці вперше відвідали Швейцарію
¤Ярослав Грицак: життя, смерть та інші неприємності

шоу-бізнес:
¤Vladislav Левицький - улюблений співак гурту «ТіК»!
¤На «Євробаченні» Владіслав Левицький співатиме пісню гурту «АнтитілА»?
¤Музикою з Криївки потішив холдинг емоцій

люди:
¤Помер Джером Девід Селінджер
¤Картинки. Yiorgos Yiakos
¤Сашко Положинський йде на президентські вибори!

кіно:
¤У Львові та Відні зніматимуть фільм про Кульчицького
¤В Україні з’явиться перший анімаційний комікс жахів
¤Лесь Подерев’янський зніматиме блокбастер

ще новини:
¤У Львівській філармонії 18 лютого — Віртуози Львова
¤На знімальному майданчику - Львівський дитячий телевізійний театр «Юрашки»
¤В новий рік — з новим Слоником!



Маріанна Піцишин
Привиди театру

Він не шукав. Вона не плакала. Двері зі скрипом прочинились від вітру. В, тьмяно освітлений чотирма свічками, коридор увірвалась хуртовина. Сніжин...

Олександра Личак
Записки інопланетянки

О деревьях ...    Я смотрела на деревья. Они  начинаются снизу и уходят  кор...




Професійний фотограф
Гудима Борис
Весільне фото, портерти, дитяче, сімейне фото.
Професійна якість, помірковані ціни.
(працюю разом з дружиною)
http://www.photolife.lviv.ua

Лінк тижня
 
Нова рубрика - картинки

- Ким ти будеш, коли виростеш? - Мамою.


Триває завантаження...
         

Думка редакції може не збігатися з точкою зору авторів та дописувачів статтей.
Редакція не несе відповідальності за достовірність інформації, наведеної в нередакційних та рекламних матеріалах. При використанні матеріалів сайту, гіперпосилання на JeyArt.com.ua обов'язкове!
2006-2019 © Jey Corporation. E-mail редакції — office@jeyart.com.ua
веб-дизайн: Костя Бєглов,
веб-програмування: Юрій Сторож
Rambler's Top100 Rambler's Top100 Яндекс цитирования Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Корисні посилання: Error: Cache dir: Permission denied!
Error: Can't open cache file!
Error: Can't write cache!