Осінній салон "Високий замок": регрес чи прогрес?

До першої неділі грудня Львівський палац
мистецтв запрошує своїх відвідувачів
доторкнутися поглядом до мистецтва у всьому його різноманітті. Тут у стінах виставкової площі, одразу на двох поверхах триває ХІІ міжнародна конкурс-експозиція «Осінній салон «Високий Замок», яка  вмістила 387 творів від 269 авторів з 10 країн світу.

Протягом місяця журі визначить двадцять дипломантів та трьох переможців, а пошановувачі мистецтва оберуть митця, чия творчість заслуговує на “приз глядацьких симпатій”.

Що ж стосується експозиції, яка вже стала одним із перевірених способів документації стану сучасного образотворчого мистецтва в Україні, то вона, як і в попередні роки, дуже різнопланова. Тут і живопис, й емаль, і кераміка, і графіка, і скульптура, і скло, і фотографії...  



- Серед того, що я встиг оглянути, зважаючи на жорсткий конкурсний відбір  – якість робіт мене дуже задовольняє, - розповідав „ВЗ” Роман Яців, мистецтвознавець, проректор із наукової роботи ЛНАМ. -  В більшості випадків можна говорити про естетичний коефіцієнт, який відображає зріст не  відомих істин, а певний прорив. Багато робіт виконаних у мові справді сучасного мистецтва, в меншій мірі - рефлексій пасивно-споглядальних, яких було доволі багато на попередніх експозиціях. Велике різноманіття й певних локальних відкриттів в межах різних технік. Що до тенденцій, то позитивною рисою є те, що люди повірили, окрім тих, хто називав салон «колгоспною виставкою», що ця виставка може стати певним простором для узгодження поглядів та шляхом до розвитку мистецтва.

Цієї ж думки дотримується і директор Львівського Палацу мистецтв Роман  Наконечний. З його слів, митці стали поважніше ставитися до конкурсу. „Можливо це пов’язано з тим, що премія у грошовому еквіваленті зросла (цьогоріч перша премія становить 5 тисяч гривень – Б.Г.), - каже він, - а можливо, просто зрозуміли,  що вони таким чином входять  історію”.



Попри велику кількість відомих прізвищ, які представляють на виставці український мистецький світ, зокрема, такі як Андрій Ментух, Олексій Лимарєв, Петро Мороз, Станіслав Ковальчук, Олександр Коровай, Борис Буряк, Петро Гулин, Ірина Дзиндра, Орест Сколоздра, Ігор Гавришкевич, бракувало робіт митців, які творять мистецтво сучасного Львова. Вже декілька років поспіль ціла кагорта львівських майстрів-корифеїв принципово не виставляються на „Осінньому салоні”.    

- Серед відомих імен ходить пересторога, якщо журі вибери їхню роботу, як гран-прі чи премію (за умовою конкурсу робота залишиться у Палаці мистецтв), то еквіваленти грошовий не відповідатиме реальній вартості мистецького твору. Є також кілька осіб, які не виставляються на „Салоні” з приводу завищених амбіцій, - пояснив своє бачення проблеми Роман Яців.



Натомість Роман Наконечний притримується іншої думки.
- Таким чином митці виправдовуються, але то не є вірно, - каже Наконечний. -  Ми пропонували виставити їм свої роботи позаконкурсом. Але й на це вони не погодилися. А все тому, що бояться. Бо їх може обскакати студент, чиї роботи можуть опинитися поруч з їхніми. Але ж це нормально. Учень вчителя завжди може перескочити… 

Мистецтвознавець Орест Голубець погоджується із вищевказаними варіантами причин, проте виголошує й свою - третю можливу. На його думку, неправильно сформоване є журі, що відбирає роботи на конкурс. Адже серед „суддів” цьогоріч були митці: головний художник Палацу мистецтв Орест Скоп, Василь Ярич, Ігор Ковалевич, Олександр Крохмалюк, Олександр Федорук, Сергій Міхновський і... жодного мистецтвознавця. Також Орест Голубець вже не перший рік говорить про те, що „Салон” як такий вичерпує себе, тому потребує, як мінімум нової форми подачі. Мистецтвознавець кілька днів тому повернувся з київського масштабного вернісажу „Арт-Київ”, тож оглядаючи під „київським” враженням „Високий Замок”, каже,  не знайшов для себе справжнього сучасного мистецтва. 



Натомість, Роман Яців, вважає питання про „вичерпує» узагалі некоректним.
- Функція салону, зовсім не така як колись, коли робили тематичні виставки присвячені одіозним подіям – з’їзду партії наприклад. Це була нісенітниця, яка була запрограмована на „виживання себе” природним шляхом, логікою історії. Функція салону нині  - це вільний простір для обміну ідей, професійних зустрічей.



Що ж стосується закидів на адресу роботи журі, то про це „ВЗ” запитав у одного з членів суддівського складу головного художника Львівського палацу мистецтв, голови виставкому Ореста Скопа.

- Цьогорічний відбір був надзвичайно складним, - ділиться враженнями митець. - Щороку все більше приходить усвідомлення, що починає справджуватися ідеологія „Осіннього салону” -  не намалювати осінь і все, а зробити обжинок своєї творчості за рік. Митці готуються. „Високий Замок” - це як олімпійські ігри тільки у мистецтві. У журі не було мистецтвознавця, але ж ми ж можемо поекспериментувати? Минулого року в журі були тільки мистецтвознавці, а виставка була гіршою. Не завжди мистецтвознавець може оцінити сучасне мистецтво. А художник, який щодень з цим працює знає мову художника. Тому він може оцінити наскільки важко було те чи інше зробити. До того ж, назвіть мені хоча б одного мистецтвознавця сучасного мистецтва у Львові. Ті, хто є – пишуть мистецтвознавські статті на тему 20-30 ті роки, про сучасне мистецтвознавство ніхто не пише. Мистецтвознавство – це суб’ктивне сприйняття. А що стосується плеяди відомих львівських митців, які з тих чи інших причин ігнорують „Салон”, то виставлятися – це внутрішня потреба  потреба митця. Щороку мені ставлять те саме запитання: «Чому Медвідь не виставляється на „Салоні”?». А я натакі випадки маю заготовану гумористичну відповідь:  «А може медвідь вже спить?»...


Божена Городницька, спеціально для JeyART

Додано - 11-11-2008

Додати коментар