Кордон 803: добросусідство підтвердилося:) ФОТО

«Музичне дійство - 30 серпня Угринів/Долгобичів — Європейські дні добросусідства» – прочитали ми з Ростиком і Міськом якось в Інтернеті. Подумавши, ми зрозуміли, що ми троє дуже європейські і добросусідські, а також обома руками за вступ України до Шенгену, а ще хочемо побачити музичне дійство – тож спакувалися у дорогу. Не зважаючи навіть на те, що Львів 30 серпня з самого ранку лякав дощем.



Залишивши позаду Львів, взяли курс на північ – туди, де розташовані згадані уже села та є обіцянка збудувати митний перехід. Поки звернули на дорогу до Угринова, нас двічі зупиняли справжнісінькі прикордонники із запитаннями, куди ми їдемо – кордон же ж близько, що тут дивного:) Оці-о польські військові (на фото) нас теж зупиняли, але зовсім без примусу – тіки щоб послухати їхню гру. А, окрім того, вони виконували національні гімни Польщі та України, бо одним з пунктів Музичного дійства був матч між політиками України та Польщі.



Ось так стрімко наші celebrities рвалися до польських воріт (фото). Атакували значно більше за польських колег, більше, вище та сильніше били, проте у підсумку гра завершилася (за різними даними:)) чи то 6:4, чи то 5:4 не на українську користь.



На жаль, нашим політичним celebrities не допомогли зірки від шоу-бізнесу – ані вихід на поле Сашка Положинського з Тартака (на фото), ані шоу-мена Ігора Пелиха не приніс перемоги. З іншого боку, глядачі побачили більше, аніж очікували - не кожен день доводиться бачити, як то й же Ігор чи Сашко передягаються зі штанів у шорти:) До речі, пізніше у приватній розмові один із українських політиків зазначив, що «а, все-таки, Положинський дуже непогано грає».



We r the champions whatever happens - десь так можна сказати про «наших». Навіть не зважаючи на поразку, усі усміхалися, тиснули одне одному руки та знимкувалися.

Організація фестивалю передбачила наявність волонтерів, котрі були покликані допомагати у проведенні Музичного дійства, а також допомагати «безалаберним гостям»:) Волонтери допомагали підчас літургії, концерту, футболу, у наметовому містечку і у ще купі різних місць, які були на Кордоні. А скільки серед тих волонтерів було гарненьких панянок, хі-хі:)



Для наметового містечка було відведено достатньо місця - якраз стільки, щоб не було тісно, і щоб дорогі гості не засмітили всю прикордонну смугу. На вході, після реєстрації, коли навіть номер паспорта записували, вам на руці (хоча декому й на лобі) ставили а ля «концтаборівську» печатку, яку ставлять на усяких закритих вечірках. Станом осьо на зараз вона у мене ще не змилася. Певне, руки погано мив :)



Будь особливим - не сміти. На території містечка було у сто крат чистіше, аніж загалом на фестивалі - може, тому, що смітників було під боком багато, а, може, й тому, що вчимося по троху не смітити там, де живемо... Також приємно, що уночі було достатньо тихо і можна було спокійно доспати аж до 8-ї ранку (на тому ж Підкамені 2008 нас вже перед 7-ю розбудили). Але, якщо врахувати, що концерт завершився пів другої ночі за нашим часом, то всьо окей.



Служба Безпеки Дійства. Охороняли наш спокійний сон і безпечне денне перебування, окрім вже згаданих волонтерів, ще й працівники Прикордонної служби України з симпатичними вівчарками. Які б не були гарні песики, не гладити їх мені вистачило розуму :)

Прикордонники поводилися вельми ввічливо, культурно питали про бейджик, просили добре поводитися і взагалі випромінювали заразне бажання піти на контракт в армію. Ги :)



Макарони від внутрішніх військ. На святі була можливість купити собі за якихось 15 гривень вечерю та сніданок з польової кухні, приготовану МВСниками - ми спокусилися на це. Ну шо сказати... Гадаю, що МВСники краще за 14-річних пластунів займаються внутрішніми справами держави, але готують макарони з тушівкою явно гірше :) Проте, такого щедро солодкого чаю я давно не пив :)

Але на ранок хлопці себе гречкою реабілітували. Куди б не пішли тамті 15 гривень, чи у бюджет МВС, чи Кордону, я не шкодую :)

З нагоди концерту прохід був усім. Проте на польський бік дійства можна було потрапити лише за наявності закордонного паспорта із актуальною польською чи Шенгенською візою. Блін, «ну візьміть нас до себе в Європу! Ну хіба Чорнобиль є в нас, а в вас ше нє. Але зато в нас є Андрiй Шевченко!!!» (© Скрябін)



А ось це, власне, і є кордон. Зовсім нещодавно звідси прибрали колючий дріт, а років за N, дай Боже, буде Шенген. Проте, дуже активно балакають про те, що тут тре будувати митний перехід. Відповідно, якщо будувати МП, то, певне, Шенген нам світитиме не скоро :(



Єжи та Богдан. Польський режисер Єжи Гофман та український актор Богдан Ступка на Кордоні отримали Капітулу польсько-українського єднання за свій великий внесок у зближення наших держав та народів. Молодці :) Аще незабаром має вийти на екрани кіно Гофмана «Ukraina». Чекаємо...

На самому врученні (гарних фото у мене немає, бо тех-суппорт снував по сцені, постійно когось із лауреатів затуляючи) «дідусі» показали, що вони аж ніяк не дідусі. Єжи пожартував: «Не буду довго вас затримувати, бо розумію, що всі ці старі пердуни вам заважають бавитися», а Богдан зовсім як Дамблдор у «Гаррі Поттері» звернувся до присутніх зі словами: «Бу-фа-фо-фе на-мо-фу-фе» (чи якось так). Словом, вони «дадуть джєзу», як казав Мунєк...



А ось розпочався і сам концерт. Мунєк з польського гурту T. Love.



«Старички» (гурт ще з 1981 року грає) заграв вельми гарний рок-н-рол, під який не танцювати було тєжко.



А осьо Президент України В. А. Ющенко устами посла України у Польщі передає нам привіт :) Привіти-привітами, але жодного слова про те, коли збудують МП Угринів-Долгобичів, чи коли нас візьмуть у Шенген, я не почув.



Польська легенда Кая. Так її представив Ігор Пелих, спів-ведучий вечора (той самий, що вище ледь не почав кар'єри «граючого політика» :)). Для мене ця пані була білою плямою (за винятком пісні Spi, kochanie, spi), тому я її запам'ятаю «польською Ротару» ;) Хоча нє. Кая таки краще виглядає і біситься більше.



Дівчинка з прапорцями. На Кордоні роздавали усім бажаючим двосторонні прапорці - з одного боку український, з іншого - польський. Виглядало симпатично і дуже інтеґруюче.



Тартак усіх поставив на вуха, хоча, гадаю, міг більшого. Оці двоє приємних панянок вийшли для виконання пісеньки «Чорноморець». Пісня мені давно вже подобається, а відтепер і Панянки-замість-Гуляйгорода :)



Тартаківський ді-джей явно нудився на сцені і вар'ював. То на свою ді-джейську тумбочку вилазив, то по сцені скакав. А то й просто валявся.



Океан Ельзи – це Океан Ельзи. Енергійно, гарно, голосно, якісно, кльово. Посеред концерту просто перед моїми очима, що, разом з тілом і фотоапаратом стояли перед сценою, на колонку «прилетів» чийсь станік. Ги, народна любов :)



Багато наших. Сцена стояла просто за три метри від кордону - фактично, гадаю, на польському боці. І поляки сцену ставили. Хоча електрику брали з українських мереж. Але от чомусь місця перед сценою поділили парапетами не порівну, а українцям віддали все місце перед сценою плюс великий екран, а полякам - тіки екран. Можливо, саме тому вже по 12 (за нашим часом) поляки кудись пропали... В принципі, концерт мав у той час вже завершитися, але через те, що він почався на 40 хв. пізніше та ще й кожен гурт робив саунд-чек, все затягнулося.



Тут десь мали бути фотки Бумбоксу та Карімскі Клаб. На жаль, ні я, ні Ростик не розрахували, що буде так зимно і від того фотоапартові батарейки «втомляться»...

Карімскі клаб - це якась суміш різноманітної музики, яка змішана дуже гарно і слухати було приємно. Вони ще, навіть, заспівали пісню українською - про кав'ярню мрій та дим від сигарет. І без акценту. А Бумбокс... А Бумбокс перед першою ночі просто відкрив усім друге дихання та дав можливість запірнути з головою у потік суперової музики. Хлопці відлабали на 110 зі 100, а за «Квіти у волоссі» моя велика і щира дяка!

Що ж, дякую усім, хто долучився до мого візиту Туди, а також тим,що працювали Там.



Ярема Дух та Ростик Пужаковський, спеціально для JeyArt
(фото у повному розмірі дивіться тут >>>)

Додано - 01-09-2008

Додати коментар