Ярослава Литвин: «Це лови у глобальному просторі»

Книга Ярослави Литвин «Пухнаста» потрапила мені до рук досить давно. Потрапила та й провалялася в наплечнику кілька тижнів, а потім й на полиці в шафі якийсь час. І хто його зна, коли б я до неї дотягнувся, якби не безсоння, що мучило мене третю ніч. «Якщо я не сплю, то маю багато вільного часу. Значить, його можна використати з користю - почитати!» - подумав я і це сталося. «Пухнаста» була прочитана мною за одну ніч.

Звісно, поки читав враження різнилися. Дуже сподобалося саме смислове навантаження роману. Тут говориться про тотальність, але не про безвихідь. Про любов і ніжність, але не про усі-пусі. Про стосунки, але не про співіснування. Читаючи, я дивувався і дивувався - у романі дуже багато того, про що й сам напружено міркую останнім часом.

Спочатку планувалася звичайна рецензія на книгу Ярослави Литвин «Пухнаста». Однак, мабуть, кращим варіантом є розмова з цією дівчиною Сподіваюся, не остання.


- Ірена Карпа у розмові з JeyArt сказала, що вигадувати персонажів - невдячна справа. Мовляв, якщо навколо стільки кадрів, чого собі мізки парити? Мене дуже цікавить - з кого ти малювала Пухнасту і її бойфренда Костю?

- З усіх потрохи. Я люблю міксувати особистості, випадки, долі. Але чистої води вигадуванням я б це не назвала. І той факт, що зустрічаю описаних героїв постфактум у житті, тому доказ. Це певною мірою лови у глобальному просторі (я не про інтернет:) певних хвиль якихось людей. Я цьому рада.

- Як тобі здається, прототип Пухнастої живе в кожному з нас?

- Я думаю, „пухнаста” живе у кожній жінці. Стосовно чоловіків важко сказати, вони в більшості своїх хапаються за раціо як за рятівну соломинку і не можуть собі дозволити „пухнастість” свідомо.

Звичайно, існують люди, котрим важко повірити у існування розширеного (подвоєного, потроєного) простору й часу, або ж хоча б у те, чого вони не бачили й не мацали. Це природно.

- Ну і якщо ми вже вдалися у філософію, то в тому руслі й продовжимо – у чому людське щастя?

- У шоколаді:) Жартую. Звісно, у Любові. Не у дівчині Любі, а у Вселенській Любові до всього загалом і до когось конкретно.

- Про Пухнасту поговорили. А про її маму - ні. Розкажи, будь ласка, хто така Ярослава Литвин? І за що ти її любиш?;)

- Ось вчора розмовляли на тему редактури й коректури тексту та персонажів, а я несамовито волала, що ніхто не має змоги ліпше за мене знати, що там може бути, а чого ні, адже я – боженько свого тексту. От сказала, а потім довго сміялась. Ні, я не Боженько Тексту. Як ти вірно сказав, я лише його мамця.

Ярослава Литвин – це загадка для самої Ярослави Литвин. Це терен для досліджень й експериментів. І просто засіб для виживання, мені якось складно було б вижити в цьому світі без Ярослави Литвин, я вдячна, що ми маємо одна одну:)

- Хто з твоїх, грубо кажучи, однолітків в українській літературі тобі подобається?

- Всі чимось подобаються. І чимось не подобаються. От така от буддистська відповідь. Молодість – наш найбільший плюс і найбільший мінус, відповідно.



- Зараз такий якийсь період - перехідний. І не зима, і не весна. Сонця не вистачає, все таке. Саме час для хандри та депресії. Я про це у дуже багатьох людей запитую і в тебе запитаю: як ти виходиш з таких станів?

- Багато сплю, їм вітаміни, слухаю in Жир, він мені настрій підіймає. І пишу, звичайно. Творчість – найкращі ліки від депресій.
 
- Ти дивишся телевізор? І як він тобі?

- В мене немає вдома телевізора. А загалом люблю реклами. От наприклад, як людину, що цікавиться психіатрією, мене неабияк інтригує той чувак, що вигадує рекламні ролики для Діджусу!

- Повернемося до літератури. Як відбувається твій процес писання?

- Зсередини – спокійно й лагідно, іноді боляче, але від того болю все одно приємно. Я перебуваю у стані тотальної закоханості у текст, ні це не самолюбування, це відсторонене безособове переживання. Як мені говорять оточуючі, котрі бачать стани під час творчості, то я стаю просто неконтрольована, зла, надірвана, нервова, зі мною неможливо говорити, бо кидаюсь або ж мовчу годинами й втикаю у якусь точку. Зі мною взагалі складно співіснувати, дуже складно. У моменти натхнення я можу образити, якщо мене потурбували, а потім навіть того не пам’ятати. 

- Якими мистецтвами, крім літератури, ти цікавишся?

- Працюю у мистецькій сфері та й усе оточення у мене - це люди багатогранні. Звісно ж, слухаю музику, нині мене пре повільний ритм і жіночий вокал – Катя Chilly, Ніно Катамадзе, Бйорк, або ж просто дивовижно чуттєві композиції Каті Заволоки (Zavoloka). Дивлюсь кіно, дуже багато кіна від маститих режисерів, таких як Джармуш, Кім Кі Дук, Такеши Кітано, Кустуриця, Ларс фон Трієр, Бертолуччі, Берґман і т.д. Люблю Ренату Літвінову як сценаристку, акторку й режисерку. Люблю читати філософські трактати художників або їх біографії, ну от, наприклад, „Щоденник одного генія” Далі. Хочу дістатись до текстів Малевича. І дістанусь.

- Якби тобі довелося вітати з Днем народження незнайому тобі людину, чого б ти їй побажала?

- Щастя! (див. вище:) У тебе сьогодні ДР? :)


кавував і дивувався Володимир Бєглов, JeyArt
(фото - з особистого архіву Ярослави Литвин)

Додано - 21-02-2008

Додати коментар