Контактна інформація
Починати з нами
Додати до улюблених сайтів
Jey

Вхід/вихід
Новини і огляди: львівські | фестивалі | люди | ексклюзив | шоу-бізнес | кіно | ще новини | Всі новини rss каналом
Nota Bene: на каві | ця.людина | місце.події | варто знати | хтоЄхто | АРТ-довідка
Народна творчість: література | фотогалерея | афіша
Блоги: Ганна Вдруг | kanifol | kasanok | Максим Колиба | Андрій Стрехалюк | Олександра Личак | Маріанна Піцишин

Новини:
 
  на каві

Володимир Кучинський: «Це неправильно, коли в театрі за все відповідає одна людина!!»

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса вже другий рік поспіль продовжує святкувати. Нагода є, аж дві. По-перше, 120 років з дня народження засновника нового українського театру Леся Курбаса, а по-друге - 20 років з дня народження власне Театру Курбаса у Львові. Нагадаємо, що минулого року в рамках святкування було проведено Третій міжнародний фетиваль «Театр. Метод і практика: ALMA MATER».

Крім того, в 2008 році минає 70 років з дня народження Василя Стуса, твори якого теж значною мірою вплинули на формування Театру Курбаса (результатом цих впливів є, зокрема, драматична симфонія «Марко Проклятий або Східна легенда»).

А у кінці лютого курбасівці їдуть на гастролі до Києва - везуть туди добрий десяток свого «the best». Виступатимуть на великій сцені, а не на звичній для них камерній. Це буде цікавий експеримент - більшість вистав, що їх покажуть львів'яни, буде зіграно на традиційній театральній сцені вперше. До речі, гастролі відбуваються на запрошення Міністерства культури.



Наша вивідка з художнім керівником Театру Курбаса Володимиром Кучинським відбулася спонтанно. Зав'язалася розмова, початок якої просто змусив непомітно покласти на стіл диктофон і, наче нічого не трапилося, продовжувати сьорбати свою каву.

- Вас запросило аж-аж міністерство. Чому ж тоді ви працюватимете на сцені Інституту Карпенка-Карого, а не на сцені Театру Франка, до прикладу?

- Ну по-перше, як на мене, сцена Театру Франка надто велика навіть для самих тамтешніх акторів - мені здається, що її розміри задуже «ангарні». А в Карпенка-Карого виступатимуть наші діти - там ми покажемо студентські роботи. Всі інші вистави відбуватимуться на сцені Молодого театру. Тамтешня сцена традиційна, з елементами амфітеатру. Мені здається, вона буде для нас цілком комфортною.

- Більшість матеріалу, що ви його везете до столиці, вперше переселиться з камерної сцени на традиційну. Там важкувато буде відтворити той контакт з публікою, до якого звикли ваші львівські глядачі...

- Насправді ці всі імпровізації залишаються. Це на перший погляд здається, що аби спілкуватися, треба вішатися глядачеві на шию чи працювати на перший ряд. Контакти, звісно, будуть - трохи інші. Тут нема над чим думати.

- А як просувається питання щодо власної великої сцени у Львові?

- Питання це висить у повітрі. Свого часу велися розмови про сцену театру ПрикВО...

- А ПрикВО ж куди?

- Тоді мова йшла про приєднання.

- Ви маєте на увазі спільне використання?

- Ні, власне про об'єднання двох театрів...

- Ви б погодилися на об'єднання вашої лабораторії, що має свою історію, методологію, свої традиції, до іншого театру?!

- Ти знаєш, я працюю з людьми. І кожен має якісь свої погляди, свою базу, свій підхід до роботи. Для моїх акторів, можливо, є горем те, що вистави постійно ставить одна людина. Я б їм вже давно мав набриднути! Я взагалі, чесно кажучи, намилився піти в актори і заспокоїтися... Але ж усе в житті взаємопов'язано. Для того, щоб можна було когось запросити зі сторони, потрібні гроші. Бо просто так, за натхнення, працювати може мало хто - посидиш місяць-два без роботи і починаєш на стінку дертися. Тоді якісь з'являються ще матеріали - з акторами, зі студентами. А для того, щоб запросити сюди Троїцького, Жолдака, ще когось, потрібні гроші. І щоб театр міг ці гроші заробити, потрібна велика сцена, що буде приносити прибуток. Все просто.



- Окей, у такому випадку можна говорити про будь-яку велику сцену Львова. У театрі імені Заньковецької теж приміщення немаленьке... Ви б погодилися на об'єднання із цим театром?

- А чому ні? Розумієш, у даному випадку мова йде про окремих талановитих людей, а не про колективи. Бо зараз театр не має такого образу, як, до прикладу, в середині двадцятого століття. Тоді існували театральні школи - люди певним чином працювали, створювалися напрямки... Років за десять утворювалися набори штампів, що ті напрямки характеризували. Так, власне, й з'являлися оті театральні школи. І актори, що там працювали, залишалися у межах того колективу навічно, пожиттєво. Зараз не можна говорити про те, що театр наділений такими рисами...

- Тобто, якщо колись можна було говорити про явище Театру, то тепер можемо говорити про явище окремої особистості, що працює в Театрі?

- Так. Зараз театр не відіграє такої ролі, як колись. Ну от поміркуй - тоді не було ні кіно, ні телевізорів, ні Інтернету. І весь люд обертався навколо театрів. Я маю на увазі хоча б трохи свідому публіку. Слава Богу, у ті часи театри ще якось різнилися між собою за жанром - то оперета, то драма, то кабаре. А зараз вже й за цим критерієм відмінностей нема! Он у Києві усі театри, за невеликим винятком перетворюються на оперету. І львівські теж впевнено ідуть цією стезею...

- У тому числі Театр Курбаса?

- От я й боюсь, що і його може спіткати онная процесія (сміється). Просто треба розуміти, що зараз ми живемо в часи окремих митців, які, грубо кажучи, самі за себе відповідають: самі визначають, що їм робити, з ким і де працювати.

- Будемо сподіватися, що Театр Курбаса на театр оперети не перетвориться. На початку розмови ви сказали, що збираєтеся взагалі працювати лише у якості актора. Хто, на вашу думку, у такому випадку стане художнім керівником Театру Курбаса?

- Ну це я напів жартома казав. Однак у кожному жарті є доля правди. Мушу зараз вкотре повторитися - це неправильно, коли в театрі (і будь-де!) за все відповідає одна людина! Ну не може хтось один п'ятдесят років підряд народжувати нові ідеї. Хочеш ти цього чи не хочеш, але ж у цієї особи утверджуються певні смаки, погляди на мистецтво. Там, у голові, воно все залишається. І щоб народити щось нове, потрібно усе старе стерти. А це ж неможливо! Так, ти будеш ставити гарні вистави, однак буде видно, що їх ставила одна й та сама людина. А акторам слід мати різних режисерів.

Відтак потрібно брати нових людей - нехай вони чомусь вчаться, створюють щось своє. Я вже довго виношую ідею Академії Гри. Це мав би бути логічний крок в розвитку театру, беручи до уваги те, про що ми говорили - явище окремої творчої особистості.

Від традиційного театру Академія Гри ім. Леся Курбаса, насамперед, буде відрізнятися самим підходом до творчого процесу. Якщо в театрі переважно існує поділ на режисерів та виконавців, то тут існуватимуть лише співтворці. 

Відтак навчання і передача досвіду має відбуватися не в традиційно-академічний спосіб, а за принципом практичного освоєння матеріалу і ремесла під керівництвом майстрів. Окрім того, що Академія Гри продовжуватиме лінію репертуарного театру, вона стане й місцем реалізації багатьох мистецьких проектів різних форм – від постановок на малій та великій сценах (робота у цих двох форматах є засадничою для Академії Гри) до роботи на мегасцені – тобто, майданчиком стане весь Львів.



- Мені здається, що це буде така собі революція, якщо ваш задум втілиться в життя. Розкажіть ще про інші творчі плани...

- Творчі плани. Найближчим часом у нас заплановано спільний проект з австріяками - театральною лабораторією «Lalish» (Ці австрійці курдського походження брали участь у фестивалі «Театр. Метод і практика: ALMA MATER». Власне, тоді й народився задум попрацювати разом. - авт.). Це буде десь у квітні. Очікуються в театрі Курбаса також роботи з Троїцьким, Жолдаком...

- А Жолдак про це знає? Він же вічно зайнятий і дуже неоднозначний.

- Знає, звісно! Він мені навіть дорікав, відвідавши вчергове Театр Курбаса, тим, що я не запрошую його працювати з моїми акторами.

А те, що Жолдак заявляє, - мовляв, актори для нього ніщо, пластилін, - то все й залишається на рівні заяв. Я Андрія знаю тисячу років (Володимир Кучинський та Андрій Жолдак разом вчилися у майстерні Анатолія Васільєва. - авт.) і те, що він говорить, - не так вже й страшно. Тим паче, для моїх акторів, які звикли і полюбляють займатися чимсь таким незвичним для себе...

- Ну тоді будемо сподіватися, що все складатиметься вдало, з'являться фінансові можливості, і ми вже незабаром побачимо в Театрі Курбаса і Троїцького, і Жолдака, і щось нове від Кучинського.

- Ну тоді і ми будемо сподіватися!

кавував Володимир Бєглов, JeyArt

Додано - 16-02-2008

2просто глядач: я перепрошую, ви у Львові, чи в Києві ту виставу дивилися?
08.03.2008 09:47:29
Дивився  вчора виставу за творами В.Стуса. Враження - розчарування!
Формалістична концептуальна маячня,  окрім окремих моментів у грі В. Кучинського, все решта  ( Водічев, Стефанов),- мертва форма розфарбованого самолюбування. Зміст поезій не доноситься до глядача, тому що його просто не розуміють ті хто на сцені., одне завивання і потуги на декламацію.  І це називають "Живим театром"? Відчувається відірваність від  ТВОРЧОЇ СУТНОСТІ ПОЕТА, натомість подається стереотипне прочитання його , як мученика,...
Філософська грань ( найважливіша на мій погляд), посто неусвідомлена, а тема любові взагалі спотворена... очевидно, що розуміння любові чоловіка до жінки у цих чоловіків надто сучасне і "моднє" ...
Краще читати Стуса самому, ніж бачити його загорнутим у цю педерастичну "парчу".
Що там про Платона нам покажуть????

просто глядач.


26.02.2008 14:54:24
Одначе тіж самі старі фрази - " Мої актори, мій театр..." І чому тематика педерастії заполонила і цю театральну територію?
26.02.2008 14:28:35
beglov Знаємо.
18.02.2008 15:07:40
kasanok Знаєте, після Курбаса відпадає бажання ходити в інші театри. Лише Курбаса.
18.02.2008 14:07:35

Додати коментар

 
Блоги
львівські:
¤До Львова везуть Контрабас
¤Афіша Львівської філармонії на березень
¤Лінія втечі тішить новим трибютом. Тепер The Prodigy

фестивалі:
¤Ударимо автопробігом по безкнижжю і нехлюйству
¤В березні у Львові буде дуже солодко
¤Ані Лорак їде на фестиваль «На зустріч Мрії»

ексклюзив:
¤Український фотокор став лауреатом World Press Photo
¤Українські Вечорниці вперше відвідали Швейцарію
¤Ярослав Грицак: життя, смерть та інші неприємності

шоу-бізнес:
¤Vladislav Левицький - улюблений співак гурту «ТіК»!
¤На «Євробаченні» Владіслав Левицький співатиме пісню гурту «АнтитілА»?
¤Музикою з Криївки потішив холдинг емоцій

люди:
¤Помер Джером Девід Селінджер
¤Картинки. Yiorgos Yiakos
¤Сашко Положинський йде на президентські вибори!

кіно:
¤У Львові та Відні зніматимуть фільм про Кульчицького
¤В Україні з’явиться перший анімаційний комікс жахів
¤Лесь Подерев’янський зніматиме блокбастер

ще новини:
¤У Львівській філармонії 18 лютого — Віртуози Львова
¤На знімальному майданчику - Львівський дитячий телевізійний театр «Юрашки»
¤В новий рік — з новим Слоником!



Маріанна Піцишин
Привиди театру

Він не шукав. Вона не плакала. Двері зі скрипом прочинились від вітру. В, тьмяно освітлений чотирма свічками, коридор увірвалась хуртовина. Сніжин...

Олександра Личак
Записки інопланетянки

О деревьях ...    Я смотрела на деревья. Они  начинаются снизу и уходят  кор...




Професійний фотограф
Гудима Борис
Весільне фото, портерти, дитяче, сімейне фото.
Професійна якість, помірковані ціни.
(працюю разом з дружиною)
http://www.photolife.lviv.ua

Лінк тижня
 
Нова рубрика - картинки


Мадонна – це її справжнє ім'я, а не псевдонім як багато хто вважає


Триває завантаження...
         

Думка редакції може не збігатися з точкою зору авторів та дописувачів статтей.
Редакція не несе відповідальності за достовірність інформації, наведеної в нередакційних та рекламних матеріалах. При використанні матеріалів сайту, гіперпосилання на JeyArt.com.ua обов'язкове!
2006-2009 © Jey Corporation. E-mail редакції — office@jeyart.com.ua
веб-дизайн: Костя Бєглов,
веб-програмування: Юрій Сторож
Rambler's Top100 Rambler's Top100 Яндекс цитирования Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Корисні посилання: