Контактна інформація
Починати з нами
Додати до улюблених сайтів
Jey

Вхід/вихід
Новини і огляди: львівські | фестивалі | люди | ексклюзив | шоу-бізнес | кіно | ще новини | Всі новини rss каналом
Nota Bene: на каві | ця.людина | місце.події | варто знати | хтоЄхто | АРТ-довідка
Народна творчість: література | фотогалерея | афіша
Блоги: Ганна Вдруг | kanifol | kasanok | Максим Колиба | Андрій Стрехалюк | Олександра Личак | Маріанна Піцишин

Новини:
 
  вАрто знати

Трансгендерні особи як рецидиви емансипації

(несерйозна спроба-есе пояснити виникнення трансвеститів і транссексуалів)


Дійові особи:
Авторка
Синя копія Ейфелевої вежі
Рожева копія Ейфелевої вежі
Тутешня киця
Перший нащадок синьої копії Ейфелевої вежі
Другий нащадок синьої копії Ейфелевої вежі
Третій нащадок синьої копії Ейфелевої вежі
Спеціаліст-соціолого з Інституту дослідження життя копій Ейфелевої вежі


Ситуація перша

«А зараз на сцені відомий український травесті-театр «Шоколад» з Києва! Зустрічайте!» - волає ведучий зі сцени відомого львівського нічного клубу. На сцені з’являється четверо «зірок» - чоловіки, перевдягнуті в жіночий одяг, намазані макіяжем і засипані блискітками. Їх ноги гладенько виголені, нігті гарно налаковані, а перуки акуратно зачесані. Це – подвійники Мерелін Монро, Ірини Білик, Мадонни і, навіть, Софії Ротару.


Ситуація друга
Київ. Хрещатик. Неділя. На одній з численних лавочок сидить дівчина. Її видно зі спини. Вона худенька, тільки плечі – непропорційно великі. Обійшовши лавочку і глянувши на дівчину спереду, розуміємо, що це – чоловік років тридцяти п’яти. Перехожі не звертають на нього особливої уваги – місцеві вже звикли до такого. Тільки поодинокі туристи з провінції фотографують його (її? це?) з «безпечної відстані».


Ситуація третя
Катрусин кінозал. Друзі-організатори обіцяють, крім смачних канапок і чаю з пакетиків, культовий (скандальний, сумнозвісний тощо тощо) фільм режисера Педро Альмадовара «Погане виховання». Фільм виявляється цікавим, якісним і «важким». У ньому йдеться про католицьку церкву, дитинство, наркотики, трансвеститів і смерть. Закінчення назвати хеппі-ендом ніяк не можна.


…Описані вище ситуації показують, що як би ми не відгороджувалися від «неординарних вибриків» нашого суспільства (таких, як геї та лесбійки, трансвестити чи, до прикладу, люди, що вибудовують в собі вертикальний світогляд, повністю відмовляючись від повсякденної горизонталі), ці вибрики є, і багато хто з нас вже звик до них. Звичка у цьому випадку – явище хороше. Бо ж, звикнувши до всіх цих «не…» ми, по-перше, не з’їдаємо своїх власних нервів, розпорошуючись на порожні балачки про те, як правильно, а по-друге, дозволяємо собі з допомогою цієї звички зайвий раз насолодитися своєю відносною нормальністю.

Однак банальна звичка не дає нам можливості «роззути очі» і спробувати зрозуміти, чому з’являються такі люди, як вони народжуються (чи перероджуються?) і чи можна було б уникнути оцих всіх «не…», змінивши певний ряд обставин. Нечисленні вчені, що зацікавилися цими «неординарними вибриками», переконують нас не в тому, що уникнути явища трансвеститів (а саме про них і йтиметься нижче) не можна, і в тому, що змінити оцей ряд обставин зараз – нереально.

Поставивши питання, мусимо спробувати дати на нього відповідь. Наголошую на слові «спробувати», оскільки єдино правильного рішення нам знайти не вдасться, бо навіть світила (чи світлячки) науки, про яких було згадано вище, не можуть прийти до спільного знаменника. Однак хто нам забороняє порозмірковувати?

Для початку, уявімо собі простенький кухонний стіл. Нехай він буде білим. На ньому стоять дві зменшені копії Ейфелевої вежі. Одна з них (та, що синя) – це «чоловіча парадигма», інша (та, що рожева і з блискітками) – «парадигма жіноча». Уявімо також, що ці зменшені копії Ейфелевої вежі трохи живі, а тому вміють розмовляти.

- От стою я собі тут, бідна така, нещасна, - каже до синьої копії рожева. – Хто не зайде до кухні, всі мене ображають. Он, обнесли мене парканом з сірників, порохи забувають з мене стирати, а на ніч взагалі рушником накривають. Ну як так можна жити?

- Зате, - відповідає їй синя копія, - у тебе є блискітки і дуже оригінальна підствітка. А рушником тебе вночі накривають для того, щоб тутешня киця часом не подряпала тебе. А мені, як бачиш, доводиться від тої киці відбиватися самотужки. Крім цього, тебе ставлять на святковий стіл, а мене завжди залишають тут… Ну що тобі може не подобатися?

- Не знаю… Ну сумно ось так жити. Постійно одне і те ж. Набридло бути прикрасою. Тим паче, нещодавно я підслухала, що господарі тебе, синю, уявити без мене можуть, а мене, рожеву, без тебе – ніяк… Це, напевно, несправедливо щодо мене, правда?

- Е-е-е-е…

- Ну ось. А оскільки це несправедливо, то порушуються мої права як повноцінної копії Ейфелевої вежі. Тому мені слід терміново на всіх образитися і стати такою ж синьою, як ти. Але при цьому залишатися рожевою… (недоречна ремарка: а чи не є остання фраза рожевої копії яскравою ілюстрацією жіночої логіки?)

Ці дві копії досі не розуміють, чому в авторки саме вони асоціюються з якимись там парадигмами. Чесно кажучи, авторка цього й сама не до кінця розуміє. Однак вона переконана, що кваліфікований психоаналітик дав би вичерпну відповідь на це запитання. Але не про це зараз мова.

Тож рожева копія дочекалася, поки усі позасинають, скинула з себе ненависного рушника і рушила до дзеркала-трюмо шукати синій лак для нігтів. Пошуки виявилися вдалими, відтак на ранок усі горизонтальні риштування, а також діагоналі з верхнього лівого кутка до нижнього правого стали синіми, інші лишилися рожевими. «От-от, тепер я ще гарніша, цікавіша і багатогранніша. Крім цього, я синіша, а отже, маю такі ж права, що й синя парадигма. А оскільки я ще й трохи рожева, то мої колишні привілеї від мене нікуди не ділися. Ах, яка ж я молодчинка!» - думала собі задоволена, наче індійський слон, рожева копія Ейфелевої вежі. Таким чином, майже випадково, за одну ніч, зовсім непомітно відбувся мініатюрний процес зародження емансипації суспільства (нехай у ролі суспільства в наші імпровізованій казці виступає кухонний стіл, той, що білий).

…Спочатку синя копія не дуже переймалася тим, що тепер не вона одна має сині права та обов’язки. А потім в синьої копії народилася трійня – хлопчик, хлопчик і ще один хлопчик. Майже близнюки. Народилися нащадки ні від кого, просто так (ну добре, добре, нехай та синя копія з’їла чарівне зернятко, яке котилося собі кухнею).

Діти, як відомо, наче губки, всмоктують у себе все-все, що відбувається навколо. Маючи певні інтереси, точки зацікавленості, схильності і таланти, вони оце все, що всмоктали, фільтрують і залишають в собі те, що, на їх суб’єктивну думку, їм найбільше потрібно.

Так, перший нащадок синьої копії активно всмоктував усе, що було пов’язане із синьою копією і виріс, даруйте за каламбур, повноцінною копією синьої копії Ейфелевої вежі.

Друга ж дитинка, швидш за все, виявилася особою більш демократично-ліберальних поглядів – вона з захопленням, гідним Дона Кіхота і Віталія Кличка, всмоктувала в себе інформацію «з обох фронтів» - синього і синьо-рожевого.

Третя ж дитина була найдивнішою – вона чогось тихенько і непомітненько сиділа собі в куточку білого кухонного стола і всмоктувала в себе усе, що пов’язано з синьо-рожевою копією. Синьо-рожева копія цього, зрозуміло, не помічала. Бо, звісно, якби помітила, то нічого б такого не допустила… Так-так!

Діти росли. Поки вони росли, на кухню завітав спеціаліст-соціолог з Інституту дослідження життя копій Ейфелевої вежі. Він, гарно посміхаючись, вручив хлопчикам по анкеті і попросив написати, чому, на їх думку, вони зростають саме такими, якими вони зростають.

Перший хлопчик у анкеті написав таке: «Я зростаю саме таким, бо так здавна заведено на нашому кухонному столі – що б там не відбувалося навколо, завжди залишатися синьою копією».

Другий хлопчик думав довго, потім каліграфічним почерком вивів на папері наступне: «Мені подобається стиль життя і синьої, і синьо-рожевої копій. Тому я намагаюся поєднати в собі риси і тієї, і іншої. І з цієї нагоди дуже комфортно себе почуваю».

Третій хлопчик, чекаючи доки черга дійде до нього, підпилював собі нігтики і паралельно дошивав сукню для своєї ляльки Барбі. Коли йому нарешті вручили анкету, він дістав з пеналу рожеву ручку з хутром на кінчику і написав таке: «Привіт усім! Чесно кажучи, я не можу спокійно дивитися на життя синьої копії – воно ж нудне, регламентоване і нецікаве. Крім цього, живучи таким життям, ти береш на себе купу відповідальності: як за себе, так і за інших. Ні, дорогі мої, це не для мене! Я краще житиму, використовуючи стиль життя синьо-рожевої копії. Він мені подобається більше – тут тобі і привілеї усілякі з боку синьої копії, і власні права на кожному кухонному столі відстоюються, і до салонів краси можна частіше навідуватися… Оце життя! Оце цікаво!»

Спеціаліст-соціолог з Інституту дослідження життя копій Ейфелевої вежі усім гарно подякував і побіг до свого робочого кабінету курити і питати висновки. Потім він, будучи хорошим знайомим автора, надіслав йому ті висновки з допомогою електронної пошти. Ось вони.

…Вдумливий читач, звісно, зрозумів, що нащадки синьої копії Ейфелевої вежі – це три різновиди сучасних чоловіків. Перший нащадок (той, що зовсім синій) – це ординарні, нормальні, «загальноприйняті» чоловіки, яких, на щастя чи на жаль, на вулицях нашого міста і нашої країни переважна більшість.

Другий нащадок (той, що зайняв середню позицію між синьою і синьо-рожевою копіями) – це так звані метросексуали. Тобто чоловіки, котрі виглядають і поводяться, наче гомосексуали, але насправді (при більш детальному розгляді – розтині, наприклад) виявляються натуралами. Щось таке незрозуміле, але при цьому прийнятне для життя на білому кухонному столі.

Третій нащадок (той, котрий щосезону змінює гардероб своєї ляльки Барбі, а за кілька років так само ретельно щосезону змінюватиме гардероб власний) – це трансгендерні особи.

Авторка й спеціаліст-соціолог прийшли до висновку, що такими ось трансгендерними особами чесні нащадки синьої копії Ейфелевої вежі стають просто через те, що бути копією синьо-рожевою набагато цікавіше і, головне, вигідніше.

Після того як спеціаліст-соціолог докурив і дописав свої висновки, він зустрівся з авторкою в одній з кав’ярень нашого міста і, смакуючи «дозволений наркотик», зробив припущення, що на даному етапі життя суспільства (чи того білого кухонного стола) змінити нічого неможливо. Будуть собі жити як перші хлопчики, так і треті. Це, звісно, погано, бо відбувається змішування того, чого змішувати не можна (для порівняння, це те саме, що змішати кілограм солі з вишневим пломбіром). Однак рожева копія, наголошував спеціаліст-соціолог, вже давно не рожева. Зовсім навіть не рожева. Незважаючи на це, її вплив на білому кухонному столі залишається таким самим сильним, як і колись. Тому нащадки синьої копії так чи інакше не завжди будуть повноцінно синіми. Залишається, каже спеціаліст-соціолог, змиритися з такою ситуацією і визнати других хлопчиків (тих, що метросексуали) прийнятною і адаптованою до життя в суспільстві версією третіх хлопчиків. На цьому й вирішили. Могли б ще поміркувати, але кава скінчилася, а грошей на ще одну не вистачало.

Йдучи додому, авторка цього есе подумала собі, що нічого такого не сталося б, якби, грубо кажучи, кожен знав своє місце. І жіноча парадигма не намагалася перефарбуватися на чоловічу. Якби такої зміни кольорів не відбулося, то залишилися б собі на тому білому кухонному столі чоловічі принципи поведінки, права, обов’язки та привілеї і жіночі принципи поведінки, права, обов’язки та привілеї. І у такому випадку, можливо, не сталося б так, як сталося.

Ні, ну звісно, рожева копія могла перемалюватися. Однак не на синій колір, залишивши на собі смужки рожевого. Бо таким чином, вона виявилася і синьою, і рожевою водночас. Соціальний андрогін якийсь. Жах. Краще б вона просто собі перемалювалася на якийсь зовсім інший колір – зелений, наприклад. І стала б зовсім-зовсім новою копією Ейфелевої вежі. Зі своїми зовсім-зовсім новими принципами поведінки, правами, обов’язками та привілеями.

…Останнє, про що довелося подумати авторці, перед тим як вона відчинила двері своєї квартири, це про те, чи варто залишати отаких третіх хлопчиків (справді хлопчиків?) жити серед хлопчиків перших і других. Поставивши собі таке питання, авторка навмисно довго колупалася ключем і замку – думала. Думала-думала та й вирішила, що нехай собі ті трансгендерні особи живуть. Дітей, синя копіє, не вбивають. Учнів, копіє рожева, також.

Вище описано лише один з можливих шляхів набуття особою трансгендерних рис у якості домінантних. Вчені, які досліджували дану проблематику, кажуть, що визначальними чинниками можуть виступати процеси на генетичному рівні, спосіб та умови виховання, дитячі психологічні травми, склад та стан соціуму в період формування особистості тощо. Однак, на думку авторки і спеціаліста-соціолога, історія трьох нащадків синьої копії Ейфелевої вежі заслуговує на те, щоб жити. Дискутуйте на здоров’ячко:)

Ганна Вдруг

До слова:
На обох світлинах зображено одну й ту саму людину - іспанського актора Гаеля Гарсіа Берналя.

Додано - 28-08-2007

Додати коментар

 
Блоги
львівські:
¤До Львова везуть Контрабас
¤Афіша Львівської філармонії на березень
¤Лінія втечі тішить новим трибютом. Тепер The Prodigy

фестивалі:
¤Ударимо автопробігом по безкнижжю і нехлюйству
¤В березні у Львові буде дуже солодко
¤Ані Лорак їде на фестиваль «На зустріч Мрії»

ексклюзив:
¤Український фотокор став лауреатом World Press Photo
¤Українські Вечорниці вперше відвідали Швейцарію
¤Ярослав Грицак: життя, смерть та інші неприємності

шоу-бізнес:
¤Vladislav Левицький - улюблений співак гурту «ТіК»!
¤На «Євробаченні» Владіслав Левицький співатиме пісню гурту «АнтитілА»?
¤Музикою з Криївки потішив холдинг емоцій

люди:
¤Помер Джером Девід Селінджер
¤Картинки. Yiorgos Yiakos
¤Сашко Положинський йде на президентські вибори!

кіно:
¤У Львові та Відні зніматимуть фільм про Кульчицького
¤В Україні з’явиться перший анімаційний комікс жахів
¤Лесь Подерев’янський зніматиме блокбастер

ще новини:
¤У Львівській філармонії 18 лютого — Віртуози Львова
¤На знімальному майданчику - Львівський дитячий телевізійний театр «Юрашки»
¤В новий рік — з новим Слоником!



Маріанна Піцишин
Привиди театру

Він не шукав. Вона не плакала. Двері зі скрипом прочинились від вітру. В, тьмяно освітлений чотирма свічками, коридор увірвалась хуртовина. Сніжин...

Олександра Личак
Записки інопланетянки

О деревьях ...    Я смотрела на деревья. Они  начинаются снизу и уходят  кор...




Професійний фотограф
Гудима Борис
Весільне фото, портерти, дитяче, сімейне фото.
Професійна якість, помірковані ціни.
(працюю разом з дружиною)
http://www.photolife.lviv.ua

Лінк тижня
 
Нова рубрика - картинки

Видавництво "Фоліо" та журнал "Афіша" розпочинають всеукраїнський літературний конкурс "Міський молодіжний роман"


Триває завантаження...
         

Думка редакції може не збігатися з точкою зору авторів та дописувачів статтей.
Редакція не несе відповідальності за достовірність інформації, наведеної в нередакційних та рекламних матеріалах. При використанні матеріалів сайту, гіперпосилання на JeyArt.com.ua обов'язкове!
2006-2017 © Jey Corporation. E-mail редакції — office@jeyart.com.ua
веб-дизайн: Костя Бєглов,
веб-програмування: Юрій Сторож
Rambler's Top100 Rambler's Top100 Яндекс цитирования Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Корисні посилання: Error: Cache dir: Permission denied!
Error: Can't open cache file!
Error: Can't write cache!