Переписка з Янголом. Лист другий

Я вигадала собі тебе, як вигадала і Його. І, хто-зна, хто реальніший: Ти, небесний друже, десь високо, чи Він, тут, наче поруч, але недосяжно далеко?..



А що означає «поруч»? Це тоді, коли можна бачити когось, відчувати легкий вітер, коли хтось проходить повз, могти торкнутися? Чи, коли знаєш, що за найкрутішими поворотами долі, за найсильнішими стихіями, найвишими вершинами і найглибшими слізьми, тебе незмінно і вірно чекає той Хтось? Швидше друге.

А як там? Як там, де ти живеш? Усе, мабуть блакитне, а в повітрі звідусіль летять пухнасті білі хмаринки? Чомусь саме таке неоригінальне уявлення у нас, земних, про небо. Чи, може, твоє небо, до прикладу, жовте. І літають не хмаринки, а червоні повітряні кульки, як у американських фільмах про дитячі Дні народження? А може воно зелене? Як молоді листки бузини на подвір'ї у бабусі. А літають фіолетові квіточки, і у всіх по п'ять пелюсточок? Так? Чи ... Ні. Мабуть воно таки спокійно-блакитне, глибоке і вічне. Напевне, воно невинно ніжного кольору. Свіжого, прохолодного, безмежного. Вільного. Бездонного.

Додано - 12-05-2008

Додати коментар