|
Новини: |
|
Статті Абзац про Вдячність зараз коли вечір піднімає свої вітрила, а холодні вітри близької ночі надувають їх, щораз більшим бажанням заснути у затишному ліжку власного дому, після міцного чаю з великою ложкою меду, коли досхочу надивився в темне дно горнятка, коли ноги самі несуть тебе, мов зачаровані, коли втома виводить на твоєму обличчі майже сардонічну посмішку; зараз, коли твої думки не в силі піднятись до глибини абстрактних схем, коли вони оминають сірі ріки клопотів, коли просто йдуть поряд з тобою, як тіні, в момент, коли ритмічний аксідджаз густішає наче непідробний гарячий шоколад, тоді ти умиротворено дякуєш Всевишньому, що мав сьогодні цей день. І на душі робиться тихо і спокійно, як на озері після літньої грози.

Плесо рівне і гладке мов дзеркало. Скоро ти торкнешся його, спершу поглядом... тоді пальцем, а тоді пірнеш вниз головою, змиваючи з себе цей день та омиваючись у водах сну.
.......
тут тихо і немає нічого. навіть пам*яті. бо випірнеш сухим, навіть не здогадуючись про своє підводне плавання. забудеш про день. бо розпочнеш новий, який теж провокуватиме тебе на вдячність....
Додано - 29-03-2008

| маріанна |
гарно. спалах. спокою. =))) |
|
20.04.2008 23:25:14 |
| OrestGump |
Що тут додати? Продовжуй, в тому ж дусі, дружищє!
"...УЧИСЯ, СЕРДЕНЬКО, КОЛИСЬ З НАС БУДУТЬ ЛЮДИ..." |
|
07.04.2008 15:19:45 |
| Ganna_Vdrug |
Андрій, кицьо! Якщо ти в такому стилі напишеш роман або хоча б повість, я вийду за тебе заміж:))) Дуже ГАРНО! І дуже правдиво! |
|
29.03.2008 13:11:19 | Додати коментар |
|
Блоги |