Внутрішні злами

Ой, милі мої! То все! То крапка! Я вже більше не можу!

Кожен і кожна з нас кілька разів на рік заламують руки і кричать приблизно такий самий текст. Потім той стан або переростає на хронічний і лікується синтетичними медикаментами, або минає сам по собі. Я собі вирішила називати такий стан «внутрішнім зламом».

Внутрішні злами - це такі періоди, коли здається, що усе шкереберть. Думаєш, наче всі філософії, принципи, правила, які ти будував(ла) протягом якогось певного відтинку свого життя, ідуть котові під хвіст. Видається, наче все наспраді зовсім не так і, найчастіше, складніше. Ха-га! Здається, що люди, котрі тебе оточують, насправді чужі тобі. З ними не по дорозі. Вони нічого не розуміють. Ось... Багато ще чого здається.

Внутрішні злами - це такі речі, від яких нікуди не втечеш. Та й тікати від них не треба. Треба їх мужньо і з гордо піднятою головою (чи хвостом, в кого є) зустрічати і переживати. Бо в тих внутрішніх зламів дуже важлива місія.

Місія внутрішніх зламів полягає у відсіюванні. Все дуже просто. Річ у тім, що протягом певного періоду певна людина захоплюється і досліджує певну область знань. І не просто собі знань, а тих знань, котрі мають змогу давати правильні відповіді на ті чи інші «вічні питання».

- Ось воно! - хочеться кричати кожному-другому кращому другові. - Ось вона, справжня життєва філософія!

Місяців через дев'ять таке захоплення минає. Бо. Бо реальність насправді не можна помістити лише до певної якоїсь окремої області знань. Реальність - то такий звір, який ті області з себе висмикує, як собака бліх - зубами і дуже завзято.

Отакі моменти висмикування бліх і породжують внутрішні злами. Краса внутрішніх зламів полягає у тому, що певні «наріжні камні» тієї чи іншої області знань у нашій-вашій свідомості все-одно залишаються.

Після кількох таких внутрішніх зламів ми з вами стаємо хоча й еклектичними, але більш-менш цілісними Людинами з великої літери еЛ.

Відтак внутрішні злами слід сприймати спокійно і, може, навіть святкувати їх прихід. (у цьому місці зі словом «прихід» раджу жодних інших асоціацій не будувати).

Словом, якщо коротко, то внутрішні злами минають, а ми від того стаємо кращими і кращими. І на старості років будемо п**дець, якими ідеальними. Якщо доживемо.

Ламайтеся, любі мої! То на краще!

Ваша Ганна Вдруг

Від редакції: таким чином Ганна Вдруг пояснювала собі і іншим природу свого «пасивно-депресивного стану». На щастя, заспокоїлася:))

(фото - http://news2000.org.ua)

Додано - 28-03-2008

Додати коментар