|
Новини: |
|
Статті Сучасне мистецтво як криза жанру Сьогодні в Україні, як і в цілому світі, є своя когорта «митців». Причому вони виникають то тут, то там - на телеекранах, шпальтах газет та журналів. Виникають періодично, причому ця періодичність росте в геометричній прогресії.
Складається враження, що в нас (як і в них), крім різних андруховичів-дерешів-пєлєвіних-бравнів, немає абсолютно нікого. Формування нової «еліти» пост-пост-пост-модерністів охоплює все і вся. І немає краю цьому ганебному процесу. Чому ганебному? Тому що за словами про всебічну демократію (ох, як я не люблю цей термін!) і свободу слова, свободу ідентичности ховається... знову закабалення. Щоправда, цього разу не так тіла, а розуму і душі.
Чому я не можу слухати чи бачити того, що я хочу? Чому мені знову тулять постійні бойовики і детективи зі всіх боків? Невже, крім депресії і екзистенційно-модерністських, ідей не залишилось нічого такого, що навчало б жити по-людськи? Або хоча б не вчило того, що жити в нас дуже важко. Важко настільки, що основне - це нахлятися, накуритися, потусуватися в клубах з обов'язковим вживанням якоїсь фігні.
Ну і як не згадати про безперестанне вихваляння у фільмах, на сторінках книжок абсолютної відсутности почуттів, заміни їх на тупу тимчасову закоханість, яка проявляється тільки через ерекцію та оргазм (після одного вечора в ресторані).
Революція свідомости людей, яка почалася із затискання в стереотипах затягнутої на той час «порядности», досі не закінчилась. Треба було б дійти до логічного висновку про те, що не можна забороняти людям думати по-своєму щодо різних сфер життя (секс, політика, музика) і на цьому закінчити. Натомість представники «інтеліґенції» (спеціяльно в лапках, бо вони і це слово знаходяться дуже далеко одні від одного) - в тому числі мистецтва - перейшли до пропаганди не свободи, а єдино правильного способу мислення - повної розкутости, свавілля, невпорядкованого хаосу.
Зараз літератори не стали вільнішими ні за соцреалістів, ні за західних митців, що працювали до 50-60-х років. Вони просто стали на місце тих ідеологів правильного «затишшя». І створили свою правильну ідеологію постмодернізму (або багато «пост»). Немає значення, чи твір літературний, образотворчий, гарний і несе в собі щось корисне для людей. Має і далі значення персональне бачення «ґеніїв» нашого часу.
Сучасне загальне мистецтво настільки стало схоже на систему радянської номенклатури, котра декларувала свободу людини, а сама жирувала, що звичайним новітнім творцям культури (бо так їх і треба називати) навіть не треба лізти кудись вгору - всі місця вже позаймали певні письменники, режисери (в Україні їх взагалі на пальцях перерахувати можна).
Але суть проблеми не в цьому, бо вони самі в тому не винні (можливо). Суть у тому, що немає поштовху до популяризації будь-якого прояву «не такого» мистецтва. Те - якесь примітивне. Те - взагалі маразм. А правильне - те і те. Причому цей факт проходить без примусу. Ми самі - творці нашого обмеження.
Ви за подальшу деградацію нас у нашому культурному середовищі? Я - ні.
Максим Колиба, поет
(фото - veer.com)
Додано - 17-02-2008
| Іра Надобко |
Привіт Максим. І справді це вибір кожного яку інформацію "споживоти" яку ні. Я для себе вже давно поставила фільтр. Дійсно 99 відсотків того що нам навязують це сміття, яке руйнує свідомість. А справді цінні речі потрібно здобувати і переживати душею. Складається враження що ти знаходишся не в тому оточенні яке тобі потрібне. Я сама категорично проти дилетанства і аматорства в мистецтві. З свого боку намагаюсь гуртувати навколо себе і гуртуватись біля мислячих і креативних людей. І насправді таких багато. Навіть серед молодого покоління. |
|
09.05.2008 13:19:38 |
|
Мені здається, що ти не просто заплутався у визначеннях, тенденціях новітньої літератури, я в своєму сприйнятті світу. Тебе харить ТБ? Чому дивишся і стаєш жертвою цього вправляння мозку? "Та" література не видається? Яка вона у твоєму розумінні? Не випадково ти підкреслив же, що ти - поет. Може, відсутність можливості самореалізації, в тому числі творчої, тебе гризе, а зовсім не роздуми над літературою... |
|
15.04.2008 13:05:37 |
| mkolyba |
В тому і сенс, що сам вибір усюди однаковий, і мистецтво розповсюджується по всіх ЗМІ, по усьому суспільству. |
|
19.02.2008 17:15:57 |
|
Пурга це все, ти можеш обирати, бо ти можеш качати з нету, ти ж не лише тєліком зараз обмежений |
|
18.02.2008 16:53:13 |
| beglov |
гарна думка. якби я її розвивав, то наголосив би, що твір мистецтва має домальовувати власну картину світу спостерігача. при чому, домальовувати правильними фарбами і мазками. і одночасно споглядач має бути співавтором. ось)) |
|
18.02.2008 01:13:37 | Додати коментар |
|
Блоги |
