|
Новини: |
|
Статті
Ой, милі мої! То все! То крапка! Я вже більше не можу!
Кожен і кожна з нас кілька разів на рік заламують руки і кричать приблизно такий самий текст. Потім той стан або переростає на хронічний і лікується синтетичними медикаментами, або минає сам по собі. Я собі вирішила називати такий стан «в... |
Останнім часом я досить часто думаю про час. Він для мене прискорюється. Як, думаю, для всіх.
З віком все йде швидше, події стають схожими одна на одну, світ не такий цікавий...
І хоча кажуть, що час як четвертий вимір рухається по спіралі дзиґоподібній, і зараз якраз кола дуже маленькі, від ц... |
Я – жінка-коробка. Кожного ранку я прокидаюсь у своїй шпаківні, яку чомусть називають словом «квартира». Я розплющую очі і бачу навколо стіни і стелю. Мені деколи здається, що коли я добре витягну руку, то зможу до тієї стелі доторкнутись.
Здається, навіть мій кіт, який значно м... |
Ви знаєте, одного разу в ніч із суботи на неділю я не пішов додому спати і не пішов із Шмідтом у філу. Не дивився телевізор і не сидів у «Таверні» чи «Люм'єрі». Одного разу в ніч із суботи на неділю я взяв пива і пішов гуляти центром міста.
Пиво і навушники давали мені в т... |
Легко уявити стомлений після роботи день, який плавно сповзає у тягучий, повільний вечір. Очі важко моргають, вбираючи вечірнє місто у «годину пік».
Інколи мені доводиться добиратися додому електричкою, а перед тим ще 25 хвилин у метро. І в результаті більше ніж дві з половиною години в... |
Чого мені не досить до повного щастя? Та легко! Тобто... Тобто я б легко відповіла вам, якби я точно знала, що таке - щастя. А тим паче, що таке - повне щастя. Тобто десь там, а нетрях гіпоталамуся, я, звісно, здогадуюся, але якось окреслити це словами не можу.
Оце зараз курю сиґаретку, п'ю кавку... |
Мало… Мало… Мало мені не дощу на весні. Мало… Мало… Мало – я знав – не чужих теплих слів. На землі так мало тебе. Навесні нам вистачає усього – і сонця, і неба, і простору, і – чого гріха таїти – якогось там навіть натхнення. Але, як співає О... |
Самотність, як вважають, – це не якесь там відхилення. Насправді самотність – то перманентий стан людини, її хрест і найбільше випробування.
Ми живемо в самотньому світі. Ми самотньо живемо в самітньому світі. Вчені ще й досі не можуть знайти ознаки життя поза нашим глобусом, не врахо... |
Часто на всіляких мистецьких порталах, де «молоді, талановиті і безмежно перспективні» автори викладають свою писанину, можна почитати щось на кшталт «без тебе не проживу», «не проживу без тебе», «не без тебе проживу».
А на не мистецьких порталах... |
«Беги, беги за Солнцем,
Сбивая ноги в кровь.
Беги, беги, не бойся
Играть с судьбою вновь и вновь.
Беги, беги за Солнцем
К безумству высоты.
Беги, беги, не бойся,
Так можешь сделать только ты».
Ария
«Перемагає той, хто йде до кінця!
Все або нічого! Хто, якщо не я?
П... |
Коли я слухаю музику в маршрутці, то від мене сахаються бабусі. Бо з навушників лунає якась незрозуміла какофонія бульдозерно-тракторних гітарних рифів і гарчання яке б мало бути вокалом. А мене пре!
А от поп-музику не люблю. При чому не через те, що внаслідок будови мого мозку, мої альфачастотні р... |
Цікаво... От сидиш весь день на роботі, серед тих компів і людей, шо теж сидять за компами, і затхле повітря настільки в’їдається у всі клітини твоєї шкіри, що здається - не може бути чогось кращого.
Коридори, люди, коридори, люди, папери, папери, папери. Слова, що постійно повторюються. І хо... |
|
|
Блоги |